Кам'янське. СЗШ № 40


запам'ятати

 

Бажання іти до школи

 

Бажання  йти  до школи

 

Час від часу небажання іти до школи відвідує кожного школяра будь-якого віку. Щодо першокласників, для яких радісне очікування і свято 1 вересня залишились позаду!Від нудьги, розчарування і апатії не застрахований ні хто, навіть старанний, працьовитий і допитливий учень. І ви можете почути від малюка: «Не піду я більше в цю школу…».  Чи треба негайно бити на сполох?Психолог А. Прихожан пропонує відокремити звичайне небажання займатися звичайними справами (воно виникає час від часу і в будь-якої людини) від дійсно небезпечного небажання.
 
 

Звичайне небажання

Небезпечне небажання

Зниження первинного інтересу до школи і занять.

Повна відсутність інтересу до навчання.

Може час від часу жалітися, що вчитися набридло (особливо під кінець тижня або чверті), але активний в своїх улюблених заняттях.

Нічого не цікавить, байдужий до усього, навіть до гри, якщо вона потребує хоч якоїсь напруги.

Радіє, коли не потрібно робити домашні завдання.

Робить уроки тільки з-під палки.

Час від часу хоче залишитись вдома і пропустити уроки.

Постійне небажання ходити до школи і взагалі вчитися. Це виражається активним протестом або хворобливими симптомами (кашель, нежить, рвота, понос), причому симптоми зникають, якщо дозволити залишитися вдома. Можливо і проста симуляція.

Іноді незадоволений вчителями, отриманими оцінками.

Не любить чи боїться вчителя, постійно переживає страх отримати погану оцінку.

  
Це означає, що турбуватися потрібно, якщо небажання вчитися постійно, стійке, виражається в активному чи пасивному протесті. Особливо серйозно потрібно підійти до випадку, коли у дитини з’являється невротична реакція. Наприклад, без певних причин постійно підвищена температура. Чи постійний  занепад сил у фізично здорової дитини. Або раніше дитина була  врівноважена, а тепер неї різка і часто змінюється настрій, стала знервована, непередбачувана. В таких випадках може знадобитися допомога психотерапевта. Але найчастіше може допомогти самі батьки.Це не означає, що потрібно посилити контроль і водити до школи за руку. Намагайтеся спокійно розібратися в причинах негативного емоційного стану дитини.
 

Про що слід знати батькам?

 

  • Іноді батьки починають загружати малюка ще до школи , перетворюючи його в учня раніше строку. А деяких дітей  недостача часу для гри приводить просто у відчай. Чи потрібно дивуватися, що до навчання така дитина не ставиться особливо теплих почуттів.
  • Бажаючи чи не бажаючи батьки формують у майбутнього першокласника певне ставлення до школи. Одні завчасно лякають: «Ось підеш до школи, там тебе заставлять працювати!» Інші, навпаки, впевнені в здібностях своєї дитини і готують її тільки до перемог, а не до труднощів.
  • У результаті бажання дати дитині повноцінну освіту і різносторонні знання неважко загубити почуття міри. Батьками часто не враховуються реальні можливості дитини. Багаточислені додаткові заняття іноді не розвивають, а виснажувати дитину створюючи ситуацію, коли в неї буде  не вистачати вільного часу для саморозвитку, для особистих інтересів, для спілкування із однолітками.
  • Негативне ставлення до навчання може виникнути, якщо батьки вимагають від дитини ідеальності у всьому. І кожну оцінку нижче 9-12 балів сприймають трагічно.
  • У дитини можуть не скластися стосунки з вчителем чи однокласниками.

 

Що можуть зробити батьки?

  • Визнавати право дитини на помилку; навчити її ставитись до помилки і невдач як до чогось неминучого, але корисного.
  • Навчіть дитину бачити причини своїх невдач не лише в зовнішніх обставинах (не та школа, злий вчитель, погані однокласники), але й в самому собі, розуміючи ці причини і виправляти їх.
  • Підтримувати у свого школяра впевненість у собі,  почуття, що він може розраховувати на вашу підтримку.
  • Допомагайте дитині розраховувати свої сили: не змушуючи її займатися занадто багато, і не допускаючи легковажного ставлення до учнів.
  • Приділяйте більше уваги вашому маленькому школяру, не забуваючи про ласки, ніжність, гумо.
  • Не чекайте від дитини лише високих балів, не вимагайте, щоб ваша дитина була відмінницею.
  • Допомагайте, коли у дитини не складаються стосунки х вчителем чи однокласниками.