Кам'янське. СЗШ № 40

 





Національно - патріотичне виховання

 

 

 

Герої не вмирають

 

 

 

18 листопада у рамках відзначення  Дня Гідності та Свободи у фойє навчального закладу було створено фотовиставку «Герої не вмирають». На світлинах – обличчя  героївНебесної сотні – патріотів України, які поклали своє життя на вівтар для захисту рідної Батьківщини.

День Гідності та Свободи відзначають в Україні відповідно Указу Президента від 13.11.2014р. № 872/2014. У цей день громадяни нашої держави віддають шану патріотизму й мужності співвітчизникам, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року - лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини, національних інтересів України та її європейського вибору.

Небесна  сотня… Так назвали  українців, які загинули в Києві на Майдані,  вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути Українцем, за свою Батьківщину. Героїчна сотня, зробивши перший крок, журавлинимключемполинула у вирійвічності, ставши нашими Ангелами-Охоронцями на небесах.

 

З Україною в серці

 

 

 

16 листопада 2016 року у приміщенні актової зали нашої школи відбувся урочистий захід  «З Україною в серці», присвячений Дню Гідності та свободи, який згідно Указу Президента України відзначається 21 листопада.
У цей день почесними гостями закладу стали Зінченко О.В. – заступник голови Дніпровської ради ветеранів, ветеран військової служби,  підполковник у відставці; Кузнєцов А.Ф. – ветеран-підводник, капітан ІІІ рангу; Богдан Д.А. – учасник АТО, солдат-кулеметник розвідки 93-ї окремої механізованої бригади; Поляков П.Ю. –учасник АТО,  солдат 138-ї Дніпропетровської зенітно-ракетної бригади; Гуцол О.І. – учасник АТО, старший солдат 43-го окремого мотопіхотного батальйону.
Століттями, віками наш народ виборював право жити на своїй землі в єдиній  незалежній державі. На цьому шляху полягло немало відомих і безіменнихгероїв. Гинуть і зараз на СходіУкраїни, утверджуючи наше право на волю і свободу. Саме тому протягом заходу лунали слова щирої вдячності нашим мужнім і доблесним співвітчизникам: учасникам бойових дій і ветеранам ІІ світової війни, ветеранам військової служби; бійцям зони АТО, що нині героїчно воюють, захищаючи рідну землю і кожного з нас від російської агресії;воїнам, які стали на захист територіальної цілісності нашої держави і полягли смертю хоробрих на буремному сході України; героям революції Гідності – героям Небесної сотні; волонтерам, які підтримують наших військових і надають їм необхідну допомогу; лікарям, які виривають поранених в зоні АТО з лап смерті, повертаючи їх до життя;справжнім патріотам української землі, які пожертвували хоча б краплину своїх статків заради України, заради її майбутнього.
У підготовці та проведенні  урочистого заходу взяли участь: викладач ДМШ № 6 Клименко Г.Г., вчитель української мови та літератури Сиротина В.В., зразкова студія сучасної хореографії «Стиль життя», вокальний гурток «Фабрика зірок».
Розчулили присутніх  виступи задіяних на святі старшокласників, які декламували вірші, читали монологи, розповідали про Небесну сотню – українців, загиблиху Києві на Майдані Незалежності,  вулицях Грушевського та Інститутській.
Спеціально для заходу були змонтовані презентації«Моя Україна – моя Батьківщина», «Загиблі в АТО кам’янчани»,відеосюжет про події листопада 2013 – лютого 2014 року, що стали символом неабиякої сили, мужності і  гідності українського народу, нашої віри та міцності духу.
Із закликом схилити в жалобі голови  і згадати у молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за світле майбутнє України,  звернулися до присутніх ведучі свята, Тимошевська Д. і Бондарєва В.Вони наголосили: «Сьогодні більшість із нас  розуміє, що слова «душу й тіло ми положим за нашу свободу» стали для сучасної історії української нації не просто словами з Гімну, вони стали символом нескореної душі, викликом для всіх і для кожного, для тебе і для мене.Хай пам’ять провсіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави».
Організатори свята вірять в Україну, її процвітання. Свідченням того  став позитивний фінал заходу. «Наша рідна Україна живе. Вона цвіте каштановим цвітом, молодіє вербовими гілками, співає солов’їним голосом і говорить своєю рідною мовою.Вона, як тополя, гордо стоїть серед Європи. І цей край ми повинні зробити найпрекраснішим. Бо це – наша рідна земля, яка дає нам силу, наснагу, життя», - такими були останні слова ведучих.
Віримо в утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, сподіваємося на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору.

 

 

Щоб у серці жила Батьківщина!
 

 

 

1 вересня на Перший у 2016-2017 навчальному році урок до 8-А класу  завітали два Олексія.Вони учасники дій антитерористичної  операції. Там, на лінії фронту,ці мужні чоловіки захищають нас та мільйони інших дітей нашої держави від російської агресії.

Перший урок пройшов цікаво, у дружній атмосфері. На маленьких аркушах ми писали, що для кожного з нас означає Батьківщина. Багато хто написав, що Україна – це місце, де ми народилися, де жилинаші пращури.  Дорослі написали, що це місце, де вони живуть і працюють. Усізійшлися в думках про те, що у світінемає красивішої, такої ж пісенної та рідної серцю країни, як наша.

Від класного керівника, Помазанової А.А.,  ми отримали завдання зобразити Україну в малюнках. Ми намалювали герб, маки та написали: «Ми не хочемо війни!» Усі малюнки були дуже гарні, в них відчувалисявелика повагадо тих, хто не повернувсяз війни. Хвилиною мовчання ми вшанували всіх, хто загинув, виконуючи свій громадянський обов’язок.

       Наприкінці уроку один із гостей подарував нашому класу знак «УКРОП», і ми домовились, що  кожної неділі цейзнак буде отримувати той учень, який заслуговує на повагу однокласників.

       На уроці ми переглянули цікавий відео сюжет (це також подарунок наших гостей),  у якому було показано, що треба жити і радіти життю, подорожувати, любити, мріяти і нічого не боятися, бо за нашими спинами стоять вони, наші Захисники.І завжди усім серцем любити свою Батьківщину!

        Замітку підготувала Новодон Д., учениця 8-А класу.

 

 

День Соборності України

 

 

Сьогодні, 22 січня 2016 року, український народ святкує День Соборності України.

Це свято відзначається щороку в  день проголошення Акту об’єднання (Злуки) Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося 22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві. Вшановуючи цю подію, в нашій школі було проведено ряд заходів:

  книжкова тематична виставка у шкільній бібліотеці «Україна – єдина країна»;

  написання творів «Кого можна вважати справжнім патріотом?» (вчитель: Лозовська Л.В.).

Вищезазначені заходи об’єднані спільною метою: розширити знання учнів про історію виникнення свята Соборності України, виховувати патріотичні почуття та повагу до державної символіки, викликати інтерес до поглибленого вивчення історії України.

Усі події цього дня викликали в учасників навчально-виховного процесу позитивні емоції та приємні враження. 

Перед початком занять учні 1-11 класів прикрасили шкільну форму яскравими бейджиками, на яких зображено тематичні малюнки та гасла з закликами любити свою Батьківщину. До цієї акції приєдналися і вчителі.

 Більшість учнів у цей день прийшли до школи у національному  вбранні: вишиванках, віночках.

Цікавими і змістовними були творчі роботи школярів, які стали справжньою прикрасою фойе навчального закладу.

Під час проведення круглого столу «22 січня – День Злуки»  учні 9-10 класів поглибили свої знання з історії України. Вчитель  історії, Грекова Г.І., детально описала події 1919 року,  коли був проголошений Акт Злуки Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки в Єдину Соборну Українську державу.

 

Виховна година до Дня соборності України

 

 

21 січня в 2-А класі була проведена виховна година, присвячена Дню соборності України.

 Діти дізналися, що це національне свято символізує єдність українських земель. Не дивлячись на те, що учням лише 8-9 років, вони уважно слухали розповідь про нашу державу, її історичний шлях. Дівчатка з гордістю читали вірші про Україну, хлопці розповідали прислів’я про рідний край. Я впевнена, що після таких заходів, наші діти виростуть справжніми патріотами України

 

Від козаків до наших днів ми зберегли вогонь батьків

 

Все частіше ми звертаємось до наших витоків: історії нашої країни, козацької вольниці, рідної мови. Звертаємося до минулого, щ об зро зуміти сучасне. 14 жовтня весь український народ відзначив День українського козацтва.

Святкували цю дату і учні 4-х класів, підготувавши разом із своїми класоводами відкритий пізнавальний захід «Козацькому роду нема переводу». Це свято об’єднує країну, закликає всіх до згуртованості перед сучасними викликами та загрозами. Зараз, коли на східних територіях України йде боротьба за незалежність і суверенітет держави, ми повинні бути гідними спадкоємцями духовних цінностей і продовжу вачами б агатих традицій і славни х сп рав п редків. Мабуть, тому наші діти з такою відповідальністю і старанністю готувалися до виховного заходу: вивчали вірші, розучували пісні. Учні 4-А і 4-В класів разом із Юлією Фоніївною та Людмилою Олексіївною добирали цікаві історичні факти з життя та побуту козаків, про їхні традиції та звичаї. Учасники заходу та гості (учні 3-Б класу) із зацікавленістю переглянули презентацію про козацьку честь і волю, їх мужність та дотепність. Із розповіді ведучих діти дізналися про заснування козацьких поселень, про шанобливе ставлення козаків до жінки, до праці; познайомилися із традиційними козацькими стравами. Захоплюючою була постановка казки «Як козаки сонечко шукали» у виконанні учнів 4-Б класу (керівники Козаченко В.О., Агєєва С.П.). Юні актори зуміли передати і почуття головних героїв казки, і смуток перших невдач, і радість щасливого фіналу. Артистично, емоційно виконували ролі козаків Зєбзєєв А., Тараненко М., Стрельник О., Артем’єв А., Д.Бабенко. Гра хлопчиків викликала у глядачів справжні переживання і емоції: посмішки, гордість за своїх пращурів, яким були притаманні кмітливість, дотепність, сміливість. Є. Таран була переконливою у ролі Чорного Лебедя. Камянецька П. та Козін М. вп равно зіграли діт ей з м айбутнього. Впродовж свята у виконанні дітей звучали різні за жанром козацькі пісні: маршові, ліричні, жартівливі «Їхав козак за Дунай», «Засвіт встали козаченьки», «Розпрягайте, хлопці, коней», «Пісенька Джури». Гучними оплесками віддячили глядачі всім учасникам заходу за гарний настрій та позитивні емоції. 

 

Непереможний дух захисників України

 

У переддень Покрови Пресвятої Богородиці учні та педагоги нашої школи відзначили День захисника України - свято мужності й самовідданості, лицарства і благородства, якими володіють незламні оборонці, визволителі й захисники нашої Батьківщини.

 До святкування Дня захисника України та Дня українського козацтва школярі готувалися близько двох тижнів. Діти, які мають хист до малювання, презентували свої творчі роботи на конкурсі малюнків «Воїн крізь віки» та «Козацькому роду нема переводу». Учні 3А вчили вірші про сміливих та волелюбних козаків, а четверокласники розучували українські пісні, в яких оспівано шляхетність, мужність та відвагу наших славних предків.

13 жовтня вся наша шкільна родина вкотре зібралася на шкільному подвір’ї, де відбулася урочиста лінійка «Непереможний дух захисників України». Разом із нами видатну дату українського календаря відзначали почесні гості закладу: начальник та заступник начальника Дніпродзержинського штабу національного захисту, волонтери

Чернявський В.Г., Бовкун О.В.; командир козацького полку «Ягуар» м. Дніпродзержинська Січеславського козацького округу Гузенко К.М., завідувач та головний спеціаліст відділу у справах сім’ї, дітей, молоді та спорту Дніпровської районної у м. Дніпродзержинську ради Сіданченко Т.М., Сінькова Н.П. На згадку про святкування Дня захисника України учні школи подарували гостям жовто-блакитні прикраси, виготовлені власноруч.
На святі лунали пісні про Україну, звучали вірші про велич і красу рідної землі. Ведучі заходу Ішкова А. (9А), Бреславська К. (10А), Звізда П., Дубікова А. (11А) наголосили, що День захисника України є символом непорушного зв’язку багатьох поколінь. Це данина любові та поваги до сивочолих ветеранів Другої Світової війни, мужніх учасників бойових дій на Сході України, в інших гарячих точках нашої планети, до всіх людей військової справи, доблесті та честі.
Від імені матерів, які чекають синів з війни, до мужніх захисників України звернулася вчитель початкових класів Чобініка Ю.Ф. Хвилиною мовчання вшанували присутні загиблих захисників рідної землі: тих, кого нема серед нас, хто лежить у землі, хто світить нам із небес, а може із підбитим крилом літака ніяк не долетить до місця призначення.
Від імені учнівського і педагогічного колективів нашої школи учні 8-Б класу Морозенко Д., Квасов І., Вербенко Є., Гряненко Є. поклали до Обеліску воїнської слави (пам’ятного знаку «Танк Т-34») корзину з квітами.
Як символ віри та надії злетіли у небесну вись жовто-блакитні повітряні кульки, а діти та дорослі загадали спільне бажання всіх українців про закінчення війни на Сході країни і встановлення миру в нашій державі.
На закінчення заходу учні школи передали бійцям зони АТО жовто-блакитні прапори, які для нас є не лише державним символом, а й символом єднання України і незламності духу української нації, та птахів миру – голубів, на крилах яких учні залишили найщиріші побажання: якомога скоріше повернутися живими до рідної оселі, де на них чекають діти, дружини, кохані та батьки.
День захисника України та українського козацтва закінчився частуванням справжнього козацького кулішу, який для учнів 7-11 класів приготували козаки полку «Ягуар». А найстарші хлопці продемонстрували свою спритність, кмітливість, влучність, силу та відвагу під час спортивних змагань «Естафета мужності», переможцями яких стали команди «Дельфін» (9-Б кл.) і «Лунтіки» (11-А кл.).

Запорозькі козаки – наша слава на віки!

 

Уже понад рік на Сході України йдуть запеклі бої, в яких гинуть українські солдати, захищаючи територіальну цілісність нашої держави. Патріотизм, гідність, честь – це, мабуть, ті поняття, які дозволяють нам, українцям, вижити в цей час.

 Патріотизм народу дозволяє гідно боротися з супротивником. І молоде покоління не залишається осторонь. У 2003 році в Україні було започатковано дитячо-юнацьку військово-спортивну гру «Сокіл» («Джура»). У 2015 році вона отримала статус Всеукраїнської. В ході гри команди демонструють свої фізичні та інтелектуальні здібності, початкову військову підготовку. Учасники «Сокіл» («Джури») набувають знання, умiння i навички, необхiдні захиснику Вiтчизни; долучаються до вiдродження нацiональних та культурних традицій українського народу, поглиблено вивчають історію України та доби козаччини. 16 жовтня на базі СЗШ № 4 відбувся міський етап Всеукраїнської гри «Сокіл» (Джура»). За перемогу в конкурсах «Бівак» (встановлення наметів, захист козацької страви) і «Відун» (інтелектуальна вікторина з історії озацтва) змагалися близько 40 команд шкіл Дніпродзержинська. Наш заклад гідно представив козацький рій «Степові соколи» у складі Бреславської К., Тимошевської Д. (10А), Несеврі Я., Москальця М., Пилипенка І., Фартуха М., Киселя Є., Боровського Д. (9А). Наш бівак (бівак - зупинка військ для відпочинку або ночівлі в польових умовах) прикрасили малюнки учнів нашого закладу, підготовлені для конкурсу «Козацькому роду нема переводу», яскравий банер «І оживає дух козацький…», на якому ми розмістили світлини з яскравих заходів, проведених у школі, український віночок, тин, жовто-блакитні прапорці, хоругва (військовий бойовий прапор). Зацікавила членів журі й презентація найулюбленішої страви справжніх козаків – кулішу. Готуючись до змагань, наша команда здійснила невеличку розвідку про козацький куліш. І от про що ми дізналися. Отримавши тривожне гасло, козак, щоб він не робив у той час, мусив чимдуж рушати на війну. Тому завжди напоготові була військова амуніція, яка висіла коло хатніх дверей, і кінська збруя, головним елементом якої було козацьке сідло – кульбака.До кульбаки були приторочені сакви – шкіряні кульки або торбинки. В одну з таких торбин насипалось просмажене в олії пшоно.Козацька ненька, сестра чи дружина, знаючи про щохвилинну можливість наскоку татар, брала пшоно, ретельно його перебирала, у семи водах промивала, щось тихесенько шептала та висипала на наповнену олією з насіння льону ринку – глиняну сковорідку й просмажувала його в печі. Отож грає козацька сурма до бою, і мчить козак у напрямку пункту збору свого десятка, чи сотні, чи полку. А вигнавши ворога з рідного краю, там, далеко в степу, набирали козаки казанок чистої води, додавали в неї дрібку солі і жменьку чи дві прожареного в олії пшона.Тут же ж, біля струмка, виривався степовий часник і за півгодини товариство споживало славнозвісний козацький куліш. Знімали його з багаття, коли пшоно повністю розварювалося і утворювалася кашоподібна маса. Смачним вважався густий куліш, а не той, у якому крупина за крупиною ганяється з дубиною.У польових умовах куліш готували на обід, а вдома зазвичай на вечерю. Гадаємо, суддям сподобався наш запашний куліш і виступ нашої команди, адже ми розраховуємо на перемогу у грі «Сокіл» («Джура»).